Льотна придатність: розкладаємо по поличках

У недалекому 82-му простий, але надзвичайно винахідливий, американець Ларрі Волтерс придбав 45 метеозондів та балони з гелієм для повітряних кульок. Волтерс наповнив гелієм метеозонди, прив'язав їх до свого садового крісла, надів парашут і вирушив у політ з заднього двору будинку. Ларрі зовсім не очікував, що щойно відріже швартувальну мотузку, кулі піднімуть його на висоту 4600 м. Ошалілий бідолаха дрейфував над Лонг Айленд більше години. Дивовижно, але цей відчайдушний мандрівник вижив. На превеликий жаль самого Ларрі, його геніальних винахід не був легалізований як льотнопридатний. Хочеш літати — не будь як Ларрі Волтерс.


Щоб зрозуміти, чому це так непросто, давайте розберемось з поняттям льотної придатності.

Як стверджують підручники, Льотна придатність (ЛП) — характеристика зразка авіаційної техніки, що забезпечується реалізацією норм льотної придатності в його конструкції та льотно-технічних характеристиках.

В Україні на кожне цивільне повітряне судно, яке внесено до Державного реєстру цивільних повітряних суден України, Державіаслужбою видається сертифікат льотної придатності відповідного зразка, який засвідчує відповідність його конструкції та експлуатаційної документації схваленій типовій конструкції, а також стан придатності повітряного судна до польотів.

Простими словами, якщо вертоліт/літак/та хоч би й дирижабль відповідає певній типовій конструкції і придатний для польоту, він отримає заповітний папірець. Якщо ця конструкція типова лише в уяві розробника (як було з Ларрі), то навряд чи вона відвоює статус льотнопридатної.

Перш ніж літак отримає дозвіл злетіти у небо, компетентні органи мають визнати його здатним здійснювати польот, а також підтвердити те, що він сконструйований у строгій відповідності до інженерних правил, стандартів та обмежень. Крім цього цим умовним літаком мають керувати компетентні та правомочні особи, які діють в рамках організацій, чия діяльність дозволена в Україні. От так все складно. У Ларрі не було шансів.

Висновок простий — треба мати дозвіл. В усьому світі цей дозвіл має назву “сертифікат льотної придатності”.

Сертифікат льотної придатності — це документ, що свідчить про відповідність екземпляра повітряного судна (ПС) схваленій типовій конструкції, вказаній в сертифікаті типу ПС або еквівалентному документі, і дає право на льотну експлуатацію згідно з встановленими обмеженнями.

Як це виглядає на практиці?

Якщо крупними мазками, то, наприклад: розробник проектує і виготовляє нову модель літака, а компетентні органи з усіх сторін починають його оцінювати і випробовувати. Аналізують буквально всі напрямки: льотно-технічні та льотні характеристики, якість проектування і виробництва конструкцій, двигунів і повітряних гвинтів, проектування і установку бортових систем і устаткування, експлуатаційних обмежень. У тому числі прискіпливо перевіряють правила і загальну інформацію, яка в подальшому лягає в основу інструкції з льотної експлуатації літака та вимог щодо удароміцності повітряного судна, безпеки кабіни та ін.

Згідно з вимогами стандартів на льотно-технічні характеристики літак повинен виконувати мінімальні навігаційні вимоги, безпечно продовжувати або переривати зліт у разі відмови основного двигуна при роботі інших двигунів. Літак повинен бути керованим і стійким у всіх, навіть екстремальних, умовах експлуатації, і при цьому не вимагати виключно високої майстерності або великих фізичних зусиль з боку пілота, навіть в разі відмови будь-якого двигуна.

Вимоги щодо проектування і виготовлення мають забезпечувати високий рівень гарантії того, що всі частини літака будуть функціонувати надійно і ефективно. Робота всіх рухомих частин повинна бути продемонстрована за допомогою відповідних випробувань, а всі використані матеріали повинні відповідати затвердженим технічним вимогам.

Технологія виробництва та зборки повинна забезпечувати стійкість конструкції, яка повинна охоронятися від зменшення або втрати міцності внаслідок ерозії, корозії, зносу або інших причин. Конструкція повинна зводити до мінімуму можливість виникнення пожежі в польоті, розгерметизації кабіни і появи в літаку токсичних газів, а також захист повітряного судна від блискавки і статичної електрики.

Особлива увага приділяється таким особливостям проектування, які впливають на здатність льотного екіпажу зберігати управління польотом. Наприклад, компонування кабіни повинне забезпечувати широкий, незатінений і неспотворений огляд для безпечної експлуатації літака.

Найбільшу кількість перевірок та випробувань проходять двигуни та допоміжні агрегати. Випробування повинні проводитися протягом досить тривалого періоду часу і при таких режимах потужності і в таких експлуатаційних умовах, які дозволяють перевірити надійність і довговічність двигуна.


Перелік можна продовжувати безкінечно, а тому:

Детально зі списком вимог до оцінки льотної придатності можна ознайомитися за посиланням.


До слова, державна система регулювання в області льотної придатності включає:

  • сертифікацію типової конструкції ПС
  • сертифікацію експлуатантів
  • сертифікацію організацій з ТО
  • сертифікацію авіаційного персоналу
  • реєстрацію ПС
  • сертифікацію екземпляра цивільного ПС
  • видачу документу, що підтверджує льотну придатність ПС (Сертифіката льотної придатності або Дозволу будь-якого виду)
  • контроль рівня підтримання льотної придатності ПС в експлуатації (інспектування ПС)
  • розробку коригуючих заходів щодо підтримання льотної придатності ПС.


Чому все це так складно та багатоетапно? А тому, що мова йде про безпеку людей.


Саме з ціллю покращення безпеки польотів, весь сучасний світ прямує до єдиних стандартів у сфері авіації, і Україна впритул приймає участь у цьому процесі. А як історично формувались міжнародні норми льотної придатності — читайте в нашому наступному матеріалі.